News

Сергій Притула про Фреймут, зустріч із Зеленським і чотири знайомства з Кличком. Зе Интервьюер

Сергій Притула про Фреймут, зустріч із Зеленським і чотири знайомства з Кличком. Зе Интервьюер

36
  • Share:

Сьогодні в «Зе Интервьюер» – гість, з яким ми вперше поговорили три роки тому. Тоді, як і зараз, він був одним з найпопулярніших телеведучих України, але цього року дає інтерв’ю в новому статусі – як кандидат у мери Києва. Сергій Притула – знову в «Зе Интервьюер». Сергій розповів про політичні пропозиції партій Порошенка та Вакарчука, свою зустріч із президентом Зеленським, декларацію кандидата в мери, недовіру до колишньої співведучої Ольги Фреймут, та чи веде корпоративні заходи.

Чи правда, що Сергій Притула ходить з охороною? Чому він відмовляється від корпоративів? Чи міг Вакарчук стати президентом України? Чи подобається Притулі Зеленський? Чи обговорював Притула своє рішення йти в політику з родиною? Чим Сергій відрізняється від інших шоуменів у політиці?

27:33 Як Вакарчук запропонував Притулі йти на вибори з партією «Голос»?

Спочатку Вакарчук набрав мене восени 2018 року. Власне, причиною дзвінка Святослава Івановича стала моя критика в його бік. В одному з інтерв’ю я сказав, що «йому треба визначитися, він розумний чи красивий» у контексті балотування на посаду президента. Тому що ця історія: «може піду, може не піду, нам треба міняти, але я ще не гарантую, що піду» – вона вже на той момент трохи затягнулася, і я отак висловився. Я сидів у Лісабоні з жінкою, щось там їли, вживали «джинджинію», і тут мене набирає незнайомий номер: – Привіт.– Привіт. – То Славко. Чому ти мене критикуєш? – Ну так, – кажу, – є за що.– Ну тоді давай зустрічатися, балакати. Притомним людям треба всім триматися купою. Таким чином діалог зав’язався, потім він мав певне продовження, а після першого туру президентських виборів усі розмови перейшли з віртуальних в офлайн. Відбулася низка особистих зустрічей, і спільним знаменником (чи то тригером) була незрозумілість того, чого чекати від політичної сили «Слуга народу» в парламенті. Адже на відміну від багатьох системних політиків, Володимир Олександрович Зеленський якось не давав можливості зрозуміти, про що він як політик, тому що не займався політикою до цього. Дивлячись на результати президентських виборів, здається, що людям це було не потрібно. Дивлячись на те, що зараз відбувається з рейтингом президента, та як до нього ставиться суспільство, мабуть, [Зеленському] все-таки варто було чіткіше окреслювати свої плани, позиції і так далі.

30:54 Чи міг Вакарчук стати президентом України?

Відверто, якщо б Святослав Іванович [Вакарчук] рішуче пішов [на президентські вибори 2019 року], то Зеленський не висував би свою кандидатуру. Я думаю, що суспільство би не потягнулося за двома новими обличчями, вони б визначалися з кимось одним. І тут хто перший встав, той капці і вдів. Тут баба надвоє гадала – з одного боку, Вакарчук міг би стати президентом, з іншого – могла б вийти ситуація, коли б і Петро Олексійович [Порошенко] не добрав, і могли б у другому турі бути Юлія Володимирівна [Тимошенко] та [Юрій] Бойко. А можливо, що Святослав Іванович переміг би з великим відривом, тому що такий тренд на оновлення влади був, і того року ми це побачили – як на президентських виборах, так і на парламентських. Якщо взяти сумарно голоси, віддані за «Слугу народу» і за «Голос» (а це були дві політичні сили, які йшли під девізом нових обличь у владі, незашкварених, цікавих) то це половина всіх виборців.

34:36 Про що Притула говорив із Зеленським?

Я не готовий розкривати всі подробиці, тому що зустріч проходила не на моє прохання, а на прохання президента, тому радше адресувати запитання до нього та до керівника його офісу. Я в свою чергу розумів, що в мене не так багато можливостей зустрічей на такому рівні, тому приходив туди із своєю «повєсткой дня», що стосувалася гучних справ, щодо українських волонтерів, активістів, частина яких – за гратами, частина – під слідством. Це було прохання до президента спробувати показати цьому прошарку суспільства, яке вважає ці звинувачення надуманими, шитими білими нитками, що у нього є своя політична воля допомогти розрулити цей процес. Чи задоволений я результатами зустрічі? Ні. Практично нічого не змінилося. Чому? Не знаю. Це питання не до мене, а до президента. Бачиш, коли президент разом із генпрокурором приходить на брифінг Міністра МВС, у якому відбувається звинувачення «Ріффа» [Андрія Антоненка], Яни [Дугар] та Юлі [Кузьменко] у справі [про вбивство Павла] Шеремета, виникає запитання: що ви там забули, пане президенте? Тобто, це взагалі не справа президента – приходити на брифінг голови МВС, навіть якщо це такі гучні запитання, тому що немає рішення суду, це все досудове слідство. Але, прийшовши на такий захід, президент легітимізує ці звинувачення і показує свою політичну присутність у процесі на боці обвинувачення. І коли люди сидять півроку, сім місяців за гратами, і ті звинувачення не є кінцево обґрунтованими, справа шита білими нитками, тут знову ж таки питання: чому президент не зробить заяви, в якій, можливо, скаже, що трошки поспішив із рішенням приходити на цей брифінг, можливо, скаже, що міністру внутрішніх справ залишилося трохи часу, щоб довести цю справу до ладу, інакше має бути і його політична відповідальність за такі звинувачення і за те, що люди сидять за гратами. Мені надзвичайно не подобається політика подвійних стандартів, і вона стосується не тільки людей з парламенту, але у мене є і обґрунтовані, на мою думку, запитання для президента.

39:32 Чи подобається Притулі Зеленський?

Я завжди розділяю такі речі, як штуки особистісного характеру (а не секрет, що ми знайомі майже 20 років з Володимиром Олександровичем), і питання, що стосуються людини на посаді. До того, як він став президентом, у нас була трохи інша субординація і відносно «френдлі» стосунки, ніхто ні про кого нічого поганого не говорив. А зараз, під час зустрічі, я відверто не впізнав Володимира Зеленського, якого знав усі ці роки. Навпроти мене сидів чоловік, який є блідою тінню себе: жвавого, активного, цілеспрямованого, впевненого. Я розумію, що ця посада вимотує, як жодна інша, а з іншого боку – до цього варто було бути готовим. Як до президента в мене вже зовсім інша субординація: не було «Володя» – він до мене звертався на «ти», а я до нього – «Володимир Олександрович». Але запитань є вкрай багато, і мені не подобається, що Володимир Олександрович, на якого суспільство покладало такі великі сподівання, за дуже короткий час став типовим українським президентом. Який їздить по регіонах, агітує за «Слугу народу»… Під час робочих поїздок по регіонах президент займається агітацією за якихось людей на посади мерів. Я не знаю, це ж мабуть не зовсім правильно з огляду на повноваження президента. Ці перерізання стрічок, приходи в якісь там школи…

43:20 Чи є у Притули декларація, і що в ній міститься? Коштовності від Єфросініної

Є певна покроковість, і головне – не поспішати, бо можна людей не насмішити. Е-декларація зараз на етапі завершення свого формування, але згідно з чинним законодавством, я буду подавати декларацію в разі перемоги на місцевих виборах. Тобто, коли я стаю чиновником, з великим задоволенням найближчим часом оприлюднюю свою е-декларацію для того, щоб люди мали можливість попорпатися, подивитися на квартири, машини... А знаєш, що найсмішніше? Сиджу з юристами, заповнюю е-декларацію, мені кажуть: «Якщо у вас є якесь майно, яке перевищує, грубо кажучи, 400-500 баксів у еквіваленті, його треба внести. Ви купували чи вам дарували якийсь годинник?». Я кажу: «В мене нема годинників. Не склалося». Вони кажуть: «Добре. У вас є якісь прикраси?». Кажу: «Ну, ось там є хрестик, то мені бабуся подарувала, коли я до Лондона їхав, а їй подарувала її бабуся, а тій – її бабуся. Тобто, для мене як для онука він безцінний – взагалі дупля не ріжу, скільки він коштує, хрестик подарований у лютому 2000 року». «Добре, ну хоч щось у вас є з прикрас?», кажу: «Ну от [браслет], Машка Єфросініна подарувала на день народження цього року, це Guzema». Я спеціально передзвонюю Машці й кажу: «Ти вибач, будь-ласка, але я маю поцікавитися. Ти у Guzema взяла цей подарунок, він дорожчий за 400 баксів чи ні?» Вона каже: «Сєрий, ти зовсім чіканувся?». Ну уяви, якби вона мені телефонувала і питалася: «А те, шо ти мені на день народження подарував, воно за скільки? Скільки тобі було не шкода на мене?» По дружині – так, ми трошки попрацювали. У неї є якісь ювелірні прикраси відомих брендів. Я ж взагалі кажу: за ті 5 років, що я одружений з Катериною Вікторівною, маю велике щастя, бо вона відкрила мені раніше невідомий світ чудового і красивого. До нашої зустрічі я в принципі не знав, що таке Van Cleef, Cartier і Приват24.

1:04:53 Про довіру до Ольги Фреймут: «Якщо ти до мене по-людськи, то й я до тебе по-людськи»

У мене дуже простий принцип: «Якщо ти до мене по-людськи, то й я до тебе по-людськи». Ольга Михайлівна за останні 7 років зробила кілька кроків, які фактично унеможливили наше подальше спілкування, тому що я не можу спілкуватися з людиною, якій не довіряю. Причому, зі свого боку я ніколи не робив речей, які дали б можливість засумніватися в моїй відкритості, щирості та дружній позиції. Почалося все з того фінта вухами, який Оля зробила, перейшовши на «Плюси», хоча три дні до того вона клялася в тому, що ми будемо далі працювати у «Хто зверху?», і це її рішення пустило шкереберть підготовчий процес до сезону. А потім відбулася дуже некоректна історія з боку Олі, коли вона виставила в інстаграм моє приватне повідомлення, яке я їй адресував. Років десь два з половиною тому я з сім’єю летів за кордон, і в Стамбулі на пересадці сидів з малим і записав Ольці відеопривітання з днем народження. 30 секунд цього відео – це була така компліментарна частина, а ще 30 секунд я її тролив по внутряках, які нам були зрозумілі. Оля взяла це відео, фактично приватне, виставила в інстаграм першу половинку, вирізала під таким соусом типу «дивіться, як Притула сохне за мною». Я зробив висновки і перестав контактувати з людиною.

1:10:29 Про Віталія Кличка: «Мене разів чотири представляли Кличку». Що Притулі не подобається у його роботі?

Мене разів чотири представляли Кличку. Це були різні ситуації – якийсь там «Камеді клаб», різні заходи, коли ми опиняємося поряд, і нам кажуть: «Познайомтеся, Віталій – Сергій». Потім через півроку ми знову в якійсь обстановці: «До речі, познайомтеся: Віталій – Сергій». Потім ще через рік Кличко приходить на «Підйом», вітається, йому кажуть: «То Притула» – «Ага»... Тобто кожного разу, як вперше. Не знаю, чи він пам’ятає про мене, чи думає, але факт знайомства неодноразового був. Моментів спілкування з ним не було. Мені не подобається те, що він толерує просто жахливі схеми корупційно-дерибанного характеру, які відбуваються з міським бюджетом. Мені не подобається, коли дуже багато грошей витрачається не за призначенням. Мені не подобається, що Київ, мабуть, в найжахливішому стані за критерієм інклюзивності серед європейських столиць. Це ганьба, і так бути не може. Не може у столиці європейської держави людина в інвалідному візку не почуватися повноцінним учасником суспільства. Не може місто кидати напризволяще громадські організації, які опікуються, наприклад, дітьми з аутичними розладами. У мене зараз є співпраця з такою організацією, якій місто чомусь вперто не виділяє комунальне майно для того, щоб вони могли там зробити цей реабілітаційний центр. Вони його винаймають за кошти, які беруть у батьків. Є там благодійники, які покривають 2/3 затрат, необхідних для стабільної реабілітації однієї дитини. А такі діти піддаються соціалізації, але на це потрібно витратити навіть не 1-2, а 3-5 років. Це довгограюча платівка, і вона може відпрацьовувати, коли є стабільність. А стабільності немає.